De morte IV

Про смерть IV

Я є спокійний, наче тиша на воді,

я маю досить, досить сили,

щоб не боятись навіть і тоді,

коли загляне в очі лилик.

Як затріпоче крилами над мною

і вжалить зір, налитий кров’ю вщерть,

то буде мовою німою

одне-одніське слово — смерть.

Бо навіть привид чорний смерти

душі моєї не розстроїть струн.

О Боже, дай, щоб навіть впертий

мене ніколи не зігнув бурун.

О Боже, дай, щоб я в змаганні

стояв, мов скеля, проти орд,

щоб смерть моя була — останній

гармонії акорд.

24 березня 1932