Де тебе, мамо, шукать?

– Мамо, матусечко рідна,

Де тебе, люба, шукать?

Я тебе хочу побачить,

Скільки всього розказать…

…Знову шум, знову гам,

Знову крики лунають,

Там, на кухні в диму,

Де про щось розмовляють.

На столі попільничка

І пляшки від вина…

Тут сидить чиясь мама

І сидить не одна.

Поруч друзі веселі,

Вірні й п’яні дружки

Розливають горілку

У немиті чашки…

І ця мама сидить

Й гучно пісню співає,

І радіє гостям,

І вино наливає…

А десь зовсім далеко

І так близько від неї,

Син малесенький спить,

Не діждавшися нені…

У куточку квартири

Його тиша обняла,

У куточку притону

На руках колисала…

Не матуся йому

Пісню тиху співала,

І не пестила ніжно,

Не вона цілувала…

Не вона і ніхто!

А кому ж дитя треба? —

Ні близьким, ні чужим

Від землі і до неба…

Не варила матуся борщі,

І сорочечку білу не прала,

Не ходила із сином в кіно,

І у парку також не гуляла.

І не плакала навіть тоді,

Коли сина у неї забрали,

Й «позбавляєм батьківських вас прав»

На останок тривожно сказали….

І не знає, напевно, вона

І цікавитись навіть не буде,

Де сьогодні дитина її?..

Вип’є чарку вина і забуде.

Не почує, як рідна душа

Буде слізно і гірко питати:

– Мамо, матусю моя,

Де тебе в світі шукати?..