Дере вже шкуру довгий ряст...

Дере вже шкуру довгий ряст,

хирлявий спрут хіджаб,

із цяток тіла жар анфас

кремує піт схоласт.

Калюж ротище хлебче квас,

хмеліє джгут тюрбан,

і жебонить, журкоче в чвал

жаский дощів конклав.

Жертовна хлань над жмих горбів —

і зір зі шкла тремтить,

і карк крилатих голубів

над поколотом снить.

Хиріє світ, притьмом стриба

й озе́рця чернь сторік,

черіє черева ринва́,

неначе жирна кліть.

Авторська група: Сергій Шинкарчук. Літературна платформа. :

https://www.facebook.com/groups/351724266082126/