Дерев'яна парасоля (101)

У деревах, за каштанами, кленами,

я ховаю себе від дощу.

Проживаючи миті за сценами,

думи легкі вже не відпущу.

Кожна крапля, що падає з неба,

відчувається ніби пір'їна.

І у цьому є наша потреба,

у весняних калюжах країна.

Як любов рахувалась краплинами,

над тобою повисла б злива.

Все навколо розквітало рослинами,

до краси і природа чутлива.