Дерева

Коли ви, як зелені волейболісти,

Перекидаєте місяць вночі одне одному над собою,

Над містами і над країнами, —

Я думаю, що ви збожеволіли,

І мені стає радісно, що ви не люди.

Коли ви снідаєте землею і хмарами

Ось уже скоро двадцять століть,

Я думаю, щО ви будете їсти,

Якщо раптом почнеться воднева війна?

І мені стає легше, тому що ви про це не думаєте.

Коли свою Вітчизну

Я називаю суцвіттям дерев —

Вона простяга мені свої руки

І шумування земного вітру,

Бо найгарніше у світі —

Дерева.

1960