дерево печалі

і снить в мені це дерево печалі

на жовтім гіллі золотаві ниті

хитаються над сяєвом опалим

а я би все віддав на цьому світі

щоб знов прийти під сонцеверху крону

і влитися у голубе міжвіття

дивитись так у прозелень бездонну

щоб і вона вдивлялася у мене

на тисячу своїх очей зелених

не розмикати пальців - охопити

цей стан роками виструнчений рівно

втонути з головою у обіймах

великих і пронизаних мовчанням

моє далеке дерево печалі

все що я можу це стулить повіки

щоб далеч ця глибока і сторіка

зміліла й відійшла за межі серця

маленький згусток вій твоїх торкнеться -

те чим я є

і те чим можу бути

скляним розливом і тремтливим звуком

_______________________________________________

на вузлуватих вітах пташка з півдня

для дерева заводить свою пісню.