Дерево поетів

На дереві поетів поміж райських плодів

Повішених теж немало,

Їх важко часом розрізнити. Вони з запалом

прагли чуттєвих насолод в цнотливих дів,

та загалом

полишали по собі бездітних вдів.

(і поряд з цим дітей немало)

Їм багато текло по бороді,

Та дрібно в рот попало.

Який їх ґедзь в язик ужалив?

Варили теля в материнім молоці

І вважали

Себе безгрішними, ґрунтуючись на тім,

Що розгубили все, хто як чим володів,

А що й уберегли – те в них забрали:

Одні позичили, а другі вкрали!

Червоне і Чорне – оба на полотні.

Так і незчулись як І проморгали

Пейсах усім кагалом,

Коли ще були молоді;

І залишились там, де все вагались.

Жодної загадки Сфінкса вони не розгадали,

А свою власну долю й поготів.

Гілки ламались…

А хто з них падав - все гадали, що летів.

Тож вільні петлі завше є напоготові,

Звільняються місця за розою вітрів,

їх янголи гойдали під колисковий спів,

аж поки, онімівши на півслові,

на радість якому сліпому кротові,

перестиглими грушами вони опинялись в траві –

солодкувато гниє заборонений плід -

такі жорсткі умови

щоденно згаяних сторіч…

А доти їм снилось, як, затамувавши подих всі

Слова і смисли їх, старі і нові,

слухали ген аж до зір далеких!

Пророки їх згадували у передмові

До божих книг! Вони – передумова,

обмін римських монет на храмовий шекель.

Поезія ж то богослів’я! Бери, опановуй!

Та знову і знову

на вітрі гуділи вони як порожні глеки -

Голови опудал посеред поля чи дикого степу.

І тільки хмара ворон над головами, їх клекіт

Не янгольський спів. А життя - не сцена з вертепу.

«Всі правди завжди тимчасові» –

Так нашкрябано на дереві поетів.

Дарунки долі недовговічні,

І взамін вона зазвичай просить совість.

А примхи її часто жорстокі. Канонічні.

І як через Коперніка планети

Ми зрештою опиняємось на узбіччі.

Кожну шафу з часом обживають скелети:

Зовні люди, а всередині – вічність.

Глосарій:

обмін римських монет на храмовий шекель – римські монети містили зображення імператора і відповідно за юдейським правом через зображення людини, не могли бути прийняті в Храмі як внесок, вони обмінювались на храмові монеті за спеціальним курсом і тими монетами й робився внесок. Тут про мирське і духовне.