“Десь є там яр у глибині полів”

Десь є там яр у глибині полів,

Десь є там я над яром тим дніпровим.

У тім яру на темнім дні діброви

В цю білу провесінь до себе я розцвів.

І день і ніч, і нощеденно в цвіті

Цвіту собі у тім яру в полях.

В моїх руках гніздо складає птах,

Яєчко ронить в руки білоквіті.

Не журюся. Не плачу. Мені добре.

Дніпро під тінню хмари — лю-лі-лю.

Іван-гора над яром спину горбе,

Несе під гору все моє “люблю”.

Люблю — не журюся, люблю — не плачу — небо.

Вчорашню тінь коханої люблю.

Десь є там яр, де я цвіту до себе,

І тим єдиним цвітом я не сплю.

1962