Desdichado

Як позбавлений спадщини лицар,

Без кохання твого животію.

Об іржавії ґрати бійниці

Марно б’ється остання надія.

Стала схожою від порожнечі

Тронна зала на затхлий підмурок

І кольчугою тисне на плечі

За минулим глибока зажура.

Захлинулась наївністю віра

В обладунків римо́ваних силу.

Краще меч би обрав для турніру –

Може, ти б мене й досі любила –

Я тоді розрубав би кайдани –

Хай би щезли лазу́рові пута –

І була б на лица́рським майдані

Перемога для тебе здобута!..

Але знаю: тобі то не треба,

І тому́ не стаю до двобою.

Я готовий боротись за тебе –

Тільки лиш не з тобою самою.