Десять днів

Зупинився перед хвірткою вечір,

гріє подихом піднебіння зоряне,

Курить мовчки, стиха покашлює.

Потім струсить попіл на білу стежечку,

І обернеться з тіні в легіня,

Сильного, стрункого, файного.

...Зашарілася шипшинонька,

То — з весни її суджений,

Із війни її суджений,

Захисник повертається

Лиш на десять днів, лиш на десять...