“Дев’ять днів, а потому сорок”

Дев’ять днів, а потому сорок,

а на рік

з верхів як з небес

ізійшов божевільний отрок

і крисаню

поклав

на хрест.

І ніхто з нас її не скинув.

Щось гуло із надгробних трав.

Хтось ледве чутно мовив: “Дитино…”

І нічого більш не сказав.

Вже наш рід — як ота крисаня:

з голови мутної —

на хрест,

древнім триптихом поминання,

перейнявши трепет небес.