"дичавіє сад..."

дичавіє сад

густина місячного світла вимірюється тепер

в нетлях на метр кубічний

племена бур’янів загрузли у міжусобицях

шкіра яблук дедалі морхне

вже не конкуруючи за вуста

дичавіє покинутий сад

заростають сопілкові отвори бадилин

роса на колючкових віях реп’яхів

тримається до полудня

в льосі тече прогнила діжка з вином

вже звичним для ґрунту кольором

і щучі духи кишать в підземних струмках

і звикле коріння вже не сахається

навіть розніжене і примхливе

як в останніх троянд

з червоної книги саду

дичавіє простір

на лозі яка кріпить

зламану обстрілом ключицю веранди

виноградини зріють

темні від гніву

22.01.22