Дідові квіти

Дідусь мій вже давно спочив –

душа знайшла свій спокій

і не приходить уночі

до рідних в снах глибоких.

Але у пам’яті моїй

він наче ще донині

живий. 

Усміхнено й неквапно

заходить до хатини.

Бере великого бриля

із сітчастим забралом

і йде до бджіл. 

Або зрання

в майстерні грюкає металом.

Ще квіти мій дідусь любив.

Півонії й тюльпани

завжди під хатою росли,

а у дворі – каштани.

Мабуть утримує земля

відбиток від любові діда,

бо на могилі в нього розцвіла

півонія казковим цвітом.

А може квіти кожен рік,

на спогад про минуле,

людині платять за любов,

яку колись відчули.

23.04.2023 р.