Дим (194)

Я задихаюсь від думок про неї,

і у темряві я не один.

Ніби я у нічній галереї,

а вона - постать серед картин.

Мене друзі відмовлять, не схвалять,

і вона моїх дій не пробачить.

Та пишу я про це, хай палять,

бо цей дим вона точно побачить.

Я на суші, але захлинаюсь,

без вогню я, але згораю.

За віршами своїми ховаюсь,

щоб не бачили, як помираю..