Дім

І скільки слів промовив я під небом

І скільки діл зробив, та не суджу себе

Хотів направду бути кращим, Боже

Долав тернистий шлях постелений в каре

Просив лиш я одного в тебе

Про щастя, мир і спокій

Лише випробування долі,

Твоїх, заставило задуматись мене

Чому все так непросто і спонтанно

Де ділись постулати правоти

І хай один хто в полі, то не воїн

Пропала назва істини краси

Звичайно, я не бездоганний

Та кожний день іду з тобою я

Нехай я і людина, трохи власна

Та не згубив я вірність правоті

Вже забагато тих загадок було,

І мало було відповідей в них

Чомусь, коли ми йдемо майже до розгадки

Підкидуються нові загадки

Коли достатньо просвіту відчути

В обіймах рідних потонути нам

Приходять знову нові барви

Які, на жаль, не позначають шлях

Все важко звісно осягнути

Лиш люди ми, не більше і не менше

Та ми за правду живемо щоденно

І це не змінно, це не є буденно