у мить складну, коли усе дістало

У мить складну, коли усе дістало,

І кров'ю тілом розтеклася лють,

Так хочеться схопити покривало,

І все забувши і забивши - в путь.

Скажімо, сісти у якийсь автобус,

І не важливо навіть на його маршрут,

Аби лише крутнувся трохи глобус,

І з місця зрушив світоглЯдний кут.

А там уже поля, ліси, будинки,

Їх сторожі – ряди струнких тополь,

І всі минають в осінь без зупинки,

Зігравши й граючи чергОву роль.

І тільки крізь вікно парфум багаття,

Тобі від них мотиваційний вдих,

Щоки від скла освіження й зачаття

Обличчям бігу промінців прудких.

Такий от шлях духовних рекреацій,

Де білий змій, асфальтом, навздогін,

Автобус – гарний шанс для медитацій,

А ще, тим більш, як малолюдний він.