Дим. 6#57

Насолоджуюсь всіма твоїми словами, як вбиваючи-гірким димом сигарет.

Так само мило, відчувати цю справжність, і так страшно тепер отак помирати…

Страшно, не пірнувши знову у почуття, обірвати на самому цікавому сюжет.

Після слів твоїх, замість чорної смерті, бажання літати, кохати, писати.

Відлунням у кожній заблудшій душі, ти спроможна малювати, в їх очах силует,

Колись кращого життя і волі, яку вони собі бояться надати.

Насолоджуюсь всіма твоїми творами, як вбиваючи-гірким димом сигарет.

І навідміну від смерті в диму, залежний, - вже ніколи не зможу тебе не читати.