“Димів долинних вечорове стлище”

Димів долинних вечорове стлище,

Крила низького повечірній плин,

І попелище хмар ще попліє поки що

До погляду зорі подимлених долин.

Долинює відра криничний темний голос,

Важкий холоне пил, немов гречаний мед.

Одягнений, як з голочки, з малого

Не диха над водою очерет.

Додому дітлашні вечірньосірогусо,

Вечірньосірогусто ластівкам —

Додому всі, хто є: стручок квасолі луснув

І лусканням своїм всіх на ніч налякав.

Та кашлянуло в полі за городом,

Йому відкашляло у нашому дворі,

І тихо сни пішли своїм легким походом,

Старі і молоді, в подимленій зорі…

1979