Диптих

1

На скроні, де ще б’ється тепла жилка

тремтить пелюстка. Черешнева мла.

Червоним ще не правлена помилка

Ти вже її шукала

й не знайшла.

В десниці долі шабля – не указка.

Ллє й таблиця долі не страшна,

допоки є між нами перша паска

дитинства.

Цвітом

   свячена

   вона.

2

Святили паску черешневим цвітом –

черешня на великдень розцвіла

і подихом, пелюсткою сповитим,

хитнула запах свіч…

Не рання мла,

а ніч,

прошита колом свіч,

  зосталась.

У тьмі

  навколо церкви –

коло свіч.

За ними нас не видко – мов сховались.

Ми рідко сходим з родових сторіч.

Ми свічі простягнули з темноти

і грієм губи цвітом черешневим,

незримі

    над могилами

під небом…

А свічі палахтять – до хрипоти,

за руки взявшись: вирватись, втекти!

Та вже світає

    цвітом

  черешневим.

Черешне-сестро, паску посвяти.