Діра

Фрустрація занадто звична

Я молода, а вона – вічна

Сильніша стала лиш останнім часом

Крихка і чиста, ніби кристалічна

Коротші стали дні, а довші ночі

Кожна клітина тіла знає, чого хоче

Сидить у горлі те гірке бажання

В крові і лімфі піднімається повстання

Сама себе б'ю по руках, бо знаю

То не останній раз, за те себе й картаю

Сама себе б'ю по губах, не треба

Кінчаючи все думати про тебе