Дитинство

Частенько згадую дитинство —

яскраве, світле та прекрасне.

Біжу босоніж по стежині,

аж мигтять позаду п’яти.

Так солодко в повітрі пахне

пряним ароматом м’яти.

Дивлюсь у небо синє-синє,

деінде хмарка — наче звір.

І квіти в саду запашні

до себе манять бджіл.

Під липою стою малим,

і подих ніби відбирає.

Червоним сяйвом неземним

сонечко вже сідає.

Природа, чиста краса —

зливаюся з нею в одне ціле.

Таке глибоке відчуття

з небес дає мені надію.