Дівчина в дивнім полі

Одного разу в дивнім полі

Зустрів я дівчину красуню

Чи випадковість то чи доля

Незнав я відповідь на це

Проте душа моя заграла

Як літній дощик на вітру

Душа палала так палала

Любовним вогнищем костру

А серце билось все частіше

І з кожнім вдаром сильний звук

Звук серця, моря, листя що витає

На вітру, і сам це й вітер був знайомий

Він шепотів «я знаю що ти відчуваєш

Адже ти серця не примкнеш»

І в це й момент раптово тьма

розплющив очі я свої

А перед мною тільки мгла