Дивлюсь у далеч

Дивлюсь у далеч буйних вод,

де біла чайка хвиль черкає,

і думка – молодий пілот –

женеться з вітром у безкрає…

О, скільки радісних пригод

у серці здійснення чекає!

Стихія дзвонить, мов жива,

а з-за гори ударом грому –

грозою пристрасть ожива

і в серці злива хмаролому…

Летіть, окрилені слова,

як літаки з аеродрому!

У море пристрастей і бур,

де вітер холодить обличчя,

в стихії лоно таємниче

кидайся, наче буйний тур!..

До вільних і міцних натур

удача чайкою кигиче.

Пускайся в далеч без вагань,

не скигли віршем на папері,

не зачиняй до серця двері

і не розводь тягучу твань, –

нехай заломами артерій

течуть метали почувань.

А як нудьга – зелений сплін –

роззявить пащу, наче Молох,

то думка, як залізний дзвін,

задзвонить голові на сполох,

що неминуче жде загин

усіх знудьгованих і кволих.

Мотором, серцем, затремти

і добивайсь на щастя права…

Дороги кличуть у світи,

як жінки усмішка ласкава…

Прорвися, як вулкана лава,

з-під скелі суму й самоти!

Нехай п’яніє голова

у вихрі бур, у дзвоні грому, –

хай знову пристрасть ожива,

шукає в боротьбі пролому!..

Летіть, летіть, мої слова,

ви – літаки з аеродрому!

Угору, вгору буйний льот!

Хай синіх обріїв черкає

уява – молодий пілот…

О, скільки ще нових пригод

у серці здійснення чекає!

Дивлюсь у море буйних вод,

чекаю радісних пригод,

де оргія стихії грає…

ПОЗА ЗБІРКАМИ. POESIA MILITANS