Дивна

Дивна… поки квітневий вітер плутає її волосся

Вона знов мріє, та ніяк не визнає, що вже доросла

Погляд вгору, мружиться від сонця, тоне в кольорі його очей

І заздрить небу, бо воно далеко від усіх земних брудних речей

Думає, що легше тим, в житті у кого все категорично

Вона ж, шукає істини в дослідженнях емпірічних

Перш ніж остаточно і безповоротно вниз зірватись

У всесвіті його, з останніх сил, воліє не розчаруватись

А може все на краще, душа сповнена цинізму не для неї

Він вбачає красу в найдорожчих авто, вона - у квітучих алеях

Невже її довіра хибна? Йому непотрібна? Сюжет примітивний?

Ні. В сяйві надії втіху шукає, а вітер квітневий шепоче - дивна