Для цього був створений холод

Коли навкруги все стихає,

І зима приходить під стіни,

Я чекаю моменту тебе обійняти,

Аби затулити собою холодні місцини.

Я в бажанні такому давно,

І не маю сили терпіти,

Бо любов варта всього,

Як і розстелені на полі бою квіти.

Поки тут за тебе страждаю,

Я читав Жадана й Стуса,

І бачить сам Бог — тепер,

Через тебе смерти не боюся.

Приготуй для мене хустину,

Як колись віддавали дівки,

Коли у бою загину,

Нею накриють мої останні рядки.

Для цього й був створений холод,

Щоб душа тверезо о-сміліла,

У темному місті без світла

Вона, нажаль, тобою п'яніла.