Дно

By Парфен Венчишин

Written 2020-02-22

Цей світ — таке люте пекло,

хоча й заперечує дехто.

І що мені ваші насолоди та задоволення,

кальян, анальний секс та магазинна солóнина?

Сюди тільки божевільний міг сунутись необачно.

Така вже вдача,

повзати, похиливши голову ниць, на карачках.

Ви втекли з палати №6, любий друже, в палату №13.

Хто черепаха чи равлик, поглибше тулиться в панцир.

О, я розчарувався і останній ліхтарик перед очима стлів.

Не вистачає ні сил, ні слів.

Проявись, правдолюбцю, я зачекався тебе, 

                                           нудьгуючи з божевілля,

я ніколи ще не бував настільки скорбний, щасливий.

Про що цей вірш? Хто напише на нього критичну рецензію?

Людина охолола до температури нуля за Цельсієм.