ДО ЦЕРКВИ!

троє дітей і пляшка вина

дешевого, тьмяного, наче їх доля сумна.

"давайте до церкви!" - сміється одна,

і ніч поглинає їх, чорна й страшна.

старі мури церкви, холодний граніт,

ікони похмурі, давно втрачений світ.

сміються вони, наливають вино,

не знаючи: це - їх останнє кіно.

чорні плащі виринають з пітьми,

хлопця хапають брудні пазурі.

хрест піднімають - гострий, мов спис,

в серце встромляють - кривавий прис.

кров розлилась, наче озерце багряне,

тіло в куточку, ще тепле, ще п'яне.

дівчата... їх крики ламали всю ніч,

але бог відвернувся, не чув їх спіч.

ранок. дві сиві на сходах лежать,

очі порожні в нікуди летять.

одна не дожила до перших снігів -

міст став могилою юних років.

друга ж - ходяча печаль в плоті,

більше не скаже ні слова ніколи.

тільки ікони все ще там сміються,

чекаючи інших, що з ночі вернуться.