До читача

Ця історія туманна.

В ній то зустріч, то розлука.

Ця історія у серці

Відцвітала й знов цвіла.

В ній злилися — не розняти! —

Щастя й радість, біль і мука,

Тільки що ж мені робити? —

Ця історія була.

Я не знаю, що й до чого,

Та не лай мене, читачу.

Коли це було б з тобою —

Я вказав би, в чому суть!

Як і ти, в чужому оці

Й порошиночку я бачу,

А в своєму, а в своєму…

Тож прискіпливим не будь.

Ця історія — правдива.

В ній нічого не збулося,

А слова ростуть із серця

І обпалюють вуста.

Ця історія, можливо,

Не скінчилася і досі.

Я пишу її, як сповідь.

Сповідь — справа не проста.