До чого ти здатний

Вдався батькові синок,

Та такий ледащо,

Що робити, хоч убий,

Не буде нізащо.

В поле нікгди ні ноги,

З школи утікає.

Лежить тільки, як бугай,

Яйця вигріває.

Що не бився з ним старий,

Не дав собі ради.

На остаток всіх кумів

Зводить до поради.

Розказує їм біду,

Сина закликає

І останній раз його

Із жалю питає:

“Ну скажи ж мені тепер,

Як сам здоров знаєш,

До чого б ти сам хотів,

Куди здатність маєш?”

А син голову схилив

Та за брови взявся.

“Щоб не били, — каже, — лиш,

Я би вже признався”.

“Ну до чого, лиш скажи!

Не буду я бити!”

“А до того, — каже той, —

Щоб дітей робити”.