До дна

Я витесав поему з срібла,

поема — мов ялиця.

Весна спинилась і приблідла,

мов з дива молодиця.

Співай, сокиро, теслі безум,

розтісуй пісню знову!

Углиб, до дна співуче лезо

встромляю в корінь слова.

20 січня 1935