До долу хилиш свої очі

До долу хилиш свої очі ―

Від мене ти збираєшся піти.

Та не спитав ти, чи я хочу,

Життя з тобою зберегти.

Ти думаєш, що все дається легко,

Що все повинно бути мов ві сні.

І ти не знаєш тих доріг далеких,

Які доводилось комусь пройти.

Для тебе все в житті можливо,

Але тобі відомо лиш момент.

Ти думаєш, що все завжди красиво,

Але життя ламає все ущент.

Усе колись що почалось,

У скорім часі знайде край.

І здасться все, що відбулось,

Минулим, що ми знали зазвичай.

Але минуле ― це не просто так,

Бо ми вкладем собі у путь,

Згадаємо як новий смак ―

Те, що не змогли забуть.

І будемо жаліти про життя ―

Себе картати будемо весь час.

Колись не думали про майбуття,

І помилку зробили, хоча й раз.

Ти знаєш мої очі і думки,

Ти вивчив мене дуже добре.

Вдалось мені до тебе донести,

Що іноді і щастя шкоде.

Душа твоя вертається сюди,

Ти думаєш про те, що робиш.

Тепер ти знатимеш завжди

Що треба міркувати, як відходиш.

Подумай перед тим, як йти,

Зваж усі "за" і "проти".

Обдумай, що для тебе є важким ―

Піти назавжди чи дійти приємной згоди.

Ти вирішив ― ти можеш йти

Іди у напрямку, який вважаєш вірним.

Але запам'ятай на всі свої роки ―

Життя ніколи не бува покірним.