до людей

ти можеш зрадити самотність заради людини,

в твої шістнадцять подарувать життя малій дитині,

працювати до могили на нудній роботі,

взагалі можеш віддатись життєвій турботі.

тоді зненаведеш відпуски, вихідні й свята,

щасливі люди за вікном - просто небуття.

про себе думав ти востаннє у ранні рóки,

і буде тяжко, не згадаєш ти про себе доки.

твоя душа буде в людини, яку ти так кохаєш,

аж поки про свої потреби ти тихо забуваєш.

так, ти крутий партнер, просто ідеальний,

але замовчення проблем не робить тебе реальним.

а в неї руки вже тремтять із-за однієї ночі,

і хлопцю, подрузі, батькам не покаже очі.

вона мала. лише шістнадцять. в руках - тест, не шкільний,

і забере її життя такий як і вона - малий.

чи не коротке те життя,

щоб бути квіткою чужого?

яка є радістю для ока всіх,

але, на жаль, не твого...