До пизди твоя думка

Ти, мабуть, хотів почути крик,

А я його закрив на замок.

У цьому домі кожен звик

Ховати біль за сто рядків.

**Я не чекаю більше слів.**

Моя байдужість — мій щит від вас.

Вам не потрібен мій дивний світ,

А ваш давно для мене згас.

> *Ви говорите. Я не чую. Забудьте.*

> *Ваші поради — каміння в мій сад.*

> *Ви вимагаєте. Я знаю: **не суддя**.*

> *Ми просто **назавжди** стоїмо назад.*

Я ставив стіни. Це не ви, а я.

І зводжу їх щодня, із року в рік.

Між нами тепер — крижана ріка,

Де вже немає ні мостів, ні зір.

Ви кажете: "Це для твого блага",

А голос ваш — як сталь, холодний, злий.

Для мене ваша мудрість — **важка вага**,

Для вас мій біль — **неіснуючий міф**.

І знайте: **ваша думка — це луна**,

Вона летить повз мене, наче дим.

У цьому домі **кожен сам-один**,

І тиша наша — найгірша війна.