До Принцеси

Я закохався в тебе того ж дня,

Коли я зрозумів, що ти сенс мого життя.

Ти та котру з асфальту,

В кареті я побачив.

В моєму залі було безлічі портретів.

Був я на безлічі побачень.

Але такої як ти, не бачили

Навіть мої пращури.

Ти ніби ікона, що з своєї карети зазирає

До мого вікна, а я

Гадаю невтомно: "Хто ж є вона?"

Вона та сама принцеса недоступна,

Яка живе в місцях де пливуть

Лиш золотії судна.

Де у людей навколо немає добра,

Але натомість у тебе щасливе життя.

Я ніби й радикал й виступаю

За щастя усіх,

Хотів би бути я й далі тієї ж думки,

Якої був до цього дня,

Коли так чітко й ясно

Корективи ввійшли,

До мого життя.

Коли у мене з'явилось безлічі дум,

Коли у мене зник з обличчя сум.

Тож зустріньмося принцесо знов,

У твоїх садах прекрасних, королівських

Пишних й вільних.

Давай поговоримо ми разом про любов,

Чи якщо можливо то,

Просто повторімо цю зустріч нашу знов.

Ти моє життя - ти моя любов,

Тож зробімо щось разом знов!