До самоти

Я вернуся… Не довго нам бути в розстанні.

Скоро в смутку шукатиму радощів знову,

без запросин прийду, коли промені ранні

поведуть мене в гори на тиху розмову.

Ти простиш, але я — непокірна і горда —

мов апостол Христа, відречусь тебе тричі.

Я нестиму тобі і зневагу й погорду,

поки вірність твоя знов мене не покличе.

Утікатиму з гір в гамірливі долини,

щоб щоразу вертатись в покорі до тебе.

Без докорів зустрінеш, мов блудного сина,

і простягнеш окраєць гостинного неба.

1947