До себе

Не дивись у сніги на дорогу оту,

Не дивися на заячий слід у сльоту,

Не дивись на крило, не дивись на стебло,

Не дивися на те, що було і цвіло.

Не дивися на небо, де хмари пішли,

Не дивися на сон, де наснилися ми,

Не дивись на сльозу, що покинута в пил,

Не дивися на пил полинових могил.

Не дивися на люд і на вулик його,

Не дивись на ім’я від наймення його,

Не дивися на те, на що завжди дививсь, —

Ні на що, ні на що, ні на що не дивись!

Не люби свого батька — ту руку стару,

Не люби його саду вишневу кору,

Не люби свою матір в печалі й жалі,

Не люби її кроки м’які і малі.

Не люби свого сина від колиски його,

Не люби товариства від порогу його,

Не люби всього світу, себе не люби,

Не люби свого духу —

домовину роби!

1969