До тла

І будуть всіх вбивати —

повстання криваве знову!

Не буде нам спокою —

лише на небесах.

Народиться хлопчина,

подивиться на небеса…

Ця нічка буде остання в його очах —

уб’є його снаряд.

Імперія кривава не дивиться по сторонам —

голодна, шукає в очах страх,

Щоб жерву свою занапастити,

а потім складуться її крила.

«Добре, що такого більше не буде…»

Будемо гуляти, романтизувати —

для чого ж нам аналізувати?

Розпустяться крила знову,

пожере все до дна —

ненавистю згоримо до тла.