Доба (237)

Я люблю твою душу і тіло,

і п‘янить мене разом доба.

Наш союз не зруйнує ніколи,

ані злоба, чи навіть журба.

Бути моруч - єдиная мрія,

піклуватись, співати пісні.

Готувати разом, пити каву,

і гуляти під зливи рясні.

Потопати в твоїх оченятах,

захлинатися твоїм теплом.

Воскресати твоїми губами,

укривати любовним крилом.

Я люблю тебе всю, і ще трохи,

більш не треба для щастя мені.

Доки поруч зі мною кохана,

мої очі - безсмертні вогні.