Давай поговоримо

Добре, добре,

Давай більше про це не будемо.

Більше взагалі ні про що серйозне.

Давай забудемо.

Ліпше розкажи мені що тепер буде далі.

Як двоє схожих на нас на одній стороні медалі

І на різних площах роблять фото сумісні невдалі

(чомусь, завжди розмиті),

забуваючи про важливі деталі.

Про важливі миті.

Чому двоє схожих на нас живуть в фільмі, чи то в серіалі,

З вічними драмами та інтригами,

Ламаючи поступово щось щире під душевними кригами?

Або просто десь на сторінках журналу чи книги,

Залишаються завжди в незавершеному фіналі?

І надалі лишаються один одному болем,

Стабільно на місяць запиваючи цей біль алкоголем.

Ліпше розкажи мені про плани на літо,

Як двоє схожих на нас заходять в бар, замовляють мохіто,

Через пару годин покидають його в хлам п’яними,

Ділячись одне з одним душевними ранами.

Ловлять таксі за шаленим тарифом

З зеленоокими фарами,

І їдуть гуляти далі цілодобовими барами.

Хмарами видихають дим в дешевій кальянці,

І прокидаються щасливими з похміллями вранці.

З провалами в пам’яті.

В рваному одязі.

І в повному обсязі намагаються згадати було щось між ними чи ні.

Розкажи мені

Розкажи мені чому знання – це завжди про самотність,

Звідки у вбивць така безтурботність,

В чому їх сутність?

І як незворотність чекає на них під дверима у пекло.

Чому незабутність – це завжди про людину?

Про невдале кохання або ворогів

Де ховається вірність?

І де люди загубили провину?

Розкажи мені, розкажи без зупину.

Розкажи, чому місто в суботу хворіє заторами?

Чому двоє схожих на нас здаються потворами,

Грають ролі, будучи не акторами,

Давай, поговоримо.

Декорами прикрашають дім на Різдво.

Окремі дома. Кожен з цих двох.

Як довго ще будуть мовчати, коли є про що говорити.

Як забувати, коли не можеш забити.

Чому двоє схожих на нас клеють серця,

Коли треба каркас?

Чому небо над цими двома вічно темне й густе.

Розкажи мені про просте.

Розкажи, чому неповнолітні стоять в чергах на аборт,

Чому в дитинстві на день народження був найсмачніший торт,

Хто придумав, що шахи – це спорт,

І що мат – це кінець гри,

Давай, говори.

Говори про те, чому люди в старості починають вірити в Бога,

Чому на Одещині така погана дорога,

Чому спочатку вибух, а потім тривога..?

Чому двом несхожим на нас так добре разом.

Чому при згадці одне одного в горлі у них не стоїть ком,

Чому їм дитина приносить свій перший альбом

З малюнками.

Чому вони – знову не ми?

Давай говори.

Говори.