“Добре, що є ці столи між дубами”

Добре, що є ці столи між дубами,—

Там, де біжить прохолодний струмок.

Хтось тут, поставивши кошик

з грибами,

Відпочива від казенних думок.

Хтось тут зненацька пізнає, що зроду

Не помічав отакої краси.

Потім побачить себе і природу

Так, як звелять лісові голоси.

Вітер, забившись в ромашковім цвіті,

Жовтим пилком понад ним промайне.

Стане, можливо, у білому світі

Менше на серце черстве

Хоч одне.