ДОБРОГО РАНКУ...

Привітного раночку, любий. Доброго ранку.

Поглянь за вікно, там птахи вже розбурхують двір.

Чарівно срібляться, скупалися трави в серпанку

Й безшумно скидають на землю тремтливий убір.

А клен, подивись, притулився гіллям до берізки.

Їх вітер обняв був, повідував байки свої.

Глянь, сонце встає, над водою розсипало блиски,

І трелі в діброві. Не змовкли либонь, солов’ї.

Повітря насичене, пахнуть росинки квіткові.

Відчув від червневої луки густий аромат?

А вишні, дивись, спалахнули, як свічі воскові….

Я каву ковтаю й на чорний дивлюсь шоколад.

А я в твоїх снах чародійкою знову літала,

Втомилася трішки, злих духів прогнала від нас.

А музику в серці почув? Я ось-ось надіслала,

Заповнити простір безмежним коханням сповна.

Спитаєш звідкіль про все знаю? То магія вічна.

Любов – всюдисуща, чаклунство не завжди земне.

Спокуса пізнати тебе, ціль мети символічна.

Скажи, ти насправді, як спершу кохаєш мене?

Оранжевим золотом небо малює хмарини,

Вся ніжність червнева в дощі розплескалася вкрай.

Ти знаєш, ми досі в дорозі, як ті пілігрими,

Будь поруч, коханий, й нікуди один не зникай.