Долі

Долі ховаються за сторінками написаних книг,

В ілюстраціях слова, що мають свій план і поступ,

І скільки зникає водночас закреслених доль

Де чорні дерева стоять мов поламані списи.

Коли закрадається страх в діафрагму твою,

І долоні стискають між пальців ім’я любові,

Кров скипає в тобі від ненависті там де земля

Вириває безодню від артилерійських снарядів.

Це терпіння сердець в темних вирвах розвіяних снів,

Роздивитись в очах все, що раптом впирається в обрій,

Цей приречений біль задивився в майбутнє життя,

Що за кожним окопом і кожною миттю стікає.

А вгорі розкололося небо на два береги.

Чорні літери сіяно полем страшного крику.

Скільки спалено слів, скільки смертю знедолено книг,

Скільки страчено доль, скільки мови у землю зарито.

1.11.2023