Доля листя

Ця дрібка днів, цей часу злам

між осені теплом й похмурим листопадом,

лягла під ноги листям Вам,

ізжовклим листям із шкільного саду.

А Ви в цих черевичках, Ви

безжалісно крокуєте по листю...

Вихрумкують ці вижовклі хребти,

імлою вранці душі їхні зійдуть.

Якби під Вашим каблучком

хтось навіть випадково опинився -

чекати довелось би одного:

такої ж долі, як і у цього листя.