Домашнє насильство

Коли промені сонячні падають на поверхню місяця,

А в кімнаті із шуму тільки шум стрілок годинника,

У своїй фортеці вона милується нічною тишею,

А на її шиї сліди від собачого ошийника.

На її шиї згорнута кров від наумисних дотиків

(В її очах, якщо придивитися, немає презирства).

У світлі місяця, поміж битих пляшок та недопалків,

На тілі видніються сліди домашнього насильства.

Насильства, яке продовжувалось роками в агресії.

(Під дахом її будинку птахи жодне гніздо не вимостили)

Епізоди життя вишикувались на похоронній процесії,

Проводжаючи один одного. А їй - чотирнадцять.

Ніч, без докору сумління, без жодного недоліка.

Відчуття перемоги заповнило дім, груди, легені.

На дивані тіло батька. Гвалтівника. Алкоголіка.

(Дівчина схилила голову над колінами і дихає вільно -

З її голови не впаде більше ні волоса)

В негідника одинадцять різаних ран, десять колотих,

Наростаюча дихальна недостатність і повна відсутність тоносу.

А вона зачаровано вдивляється у нічну темряву,

Вічним сяйвом окутаний чистий розум тваринний.

Судити не вам, не мені, і не їй, непевне.

Вона не винна, і світ не виний, ніхто не винний.

Опів на дванадцяту. Сусіди вийшли на вулицю.

(- І їм не дадуть у суді жодного голосу).

В святості ночі вона дає щиру обітницю -

Більше ніхто не торкнеться її без дозволу.