Донецькі терикони

Вітер плаче між руїнами,

чорний пил летить у даль.

де колись були родини,

залишилася печаль.

шахти зникли, згасло світло,

лягла тиша між дворів.

там, де мріялось привітно,

лиш холодний слід вітрів.

вулиці без сліду щастя,

скло розбите в вікнах спить.

тут, де дихала надія,

вже нічого не шумить.

чорний попіл вкрив дороги,

дощ змішав усе з піском.

ні молитви, ані слова,

лиш мовчання за вікном.

Колись пісня тут лунала,

співала колискову мати,

та війна усе забрала,

залишила біль і втрати.

коли світанок кров'ю грає,

і небо в попелі тремтить,

земля, знедолена страждає,

та тиша в небі мерехтить.

терикони в сум повиті,

сплять під небом, сірим знов.

наче згадки кам'яні ті - 

невгасимий біль і кров.