Допоки лину

Цілуй...

Плекай у мені спрагу до межі.

Нехай спочине розум у тій млості.

Твої уста для моїх не чужі.

І руки твої мій пізнали простір.

Тримай...

Я так бажаю той полон,

що не проситимусь з твоїх тенет на волю.

Роси краплини на устах солоних

вип’ю до дна. Поки не охолону.

Жадай...

Від дотиків твоїх душа тремтить.

Уся пірнаю в тебе, до краплини.

Ти чуєш,

як повз нас наш час летить?

Цілуй... Тримай... Жадай...

Допоки лину.

Ольга Береза