Дорога до Хогвартсу

Я йшла нічним провулком крізь реклами,

де лиця — мов ляльки з вітрин і драм.

Хтось там купує молодість за грам,

а я сміялась: “То все не про мене, мамо.”

Годинник божеволів, як поет,

щосекунди міняв своє ім’я й століття.

Мене глузують — я мовчу, як світло,

що знає, скільки темряви мине.

І раптом дзвінок:

— Збирайся, доню, їдемо у Хогвартс.

Там тебе навчатимуть не боятись.

Там створюють із болю — квіти,

і з правди — дизайн нових доріг.

Я взяла валізу, і з нею — спокій.

Вітри гули, мов фани на прем’єрі.

Ми їхали в країну,

де я вже не захищаю чужі помилки —

а малюю з них своє чарівне завтра.