ДОРОГА ЖИТТЯ

ШЛЯХИ, ТРИВОГИ Й МІРКУВАННЯ

У кожного власна доро́га,

У кожного власні шляхи́:

У ко́гось – доро́га до Бога,

А в ко́гось – збирати гріхи.

У кожного є діалоги,

Й прохання у всіх є своє́.

Не знають де в церкві пороги,

Й не знають хто долю дає.

Хтось просить завжди́ допомоги,

Хтось за́хисту молить для всіх.

У кожного сво́ї тривоги,

У кожного шлях свій проліг.

Про Вічність сную́ть міркування,

Сьогоднішнім днем хтось живе,

А в ко́гось – одвічне питання,

Й в життєвім човні́ з ним пливе.

Багато бува суперечок,

І в кожного правда своя́,

Гріхи не збирають в мішечок,

І їх не несе́ течія́.

Потрібна усім нам родина,

І сонце усім хай встає,

Без терня хай буде стежина,

Й життя хай ніко́ли не б’є.

А ко́мусь – і муза, й натхнення,

Свобода і по́махи крил.

Та кожен шукає спасення,

Й буває, що брак своїх сил.

У кожного власна дорога,

Якою доводиться йти,

Та треба завжди́ допомога,

Щоб шлях не схиби́вши пройти.

Хтось вірить у силу Господню,

Хтось каже, що сам все дола́,

Та тільки б не впасти в безодню,

Й душі́ не згоріти б до тла.

17.11.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021

                        ***

Кожен дорогу свою має,

Яку для себе обирає.

Дехто по ній легенько йде,

Дехто біжить,а хтось повзе.

Комусь вона вкрита квітками,

А іншим тернами і бур'янами

Та кожен ціль в дорозі має

І як іти до неї знає.

Господь усім допомагає,

В дорозі цій оберігає.

Дає терпіння, дає силу,

Любов і віру, і родину.

Тож це усім треба цінити,

Щоби в житті не розгубити,

Як упадеш, то підніматись,

Іти вперед і не здаватись.

18.11.2021 р.

©Стефанія Терпеливець,2021

      ПРОЙТИ ГІДНО

Доро́га в кожного своя́,

І нею змушені ходити,

Її не змиє течія́,

У неї власні колорити.

У кожного своя́ хода́,

Й самі ми швидкість задаємо,

Життя на хвилях нас гойда́,

І всі штрихи́ ми додаємо.

Доро́га в ко́гось, мов квітник,

У інших – терня скрізь колюче,

Та кожен до своєї звик,

Хоч кроки робляться болючі.

Суцільні в ко́гось бур’яни,

У ко́гось – вкрита оксамитом,

Та ми не знаєм глибини,

Куди проходимо транзитом.

Госпо́дь нам руку подає,

Але не всі це розуміють,

До всьо́го сили додає,

Та гнівом ду́ші десь рясніють.

Бува й багато нарікань,

Не всі ходу́ аналізують,

Нема у всьо́му міркувань,

Та ще й над іншими глузують.

То ж треба вчитись цінувать

Усе, що нам в житті дається,

Тверду́ доро́гу прокладать,

Й на ній ніколи не згуби́ться.

Дорогами усі йдемо́,

На них визбируєм каміння,

Що хочем, те і садимо́,

А десь обрубуєм коріння.

Доро́га в кожного своя́,

І тільки нею ми іде́мо,

Вона така, немов шлея́*,

І весь тягар на ній несе́мо.

Тому́ із неї не зійти:

На ній – і радість, і терпіння,

Та треба гідно всю пройти

І чистим залиши́ть сумління.

18.11.2021 р.

*ШЛЕЯ́ - частина упряжі — широка смуга, сплетена з мотузків або вирізана з ременю і прив'язана до посторонків, у яку запрягають коней.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021

© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2021

Свідоцтво про публікацію №121111807198