Дощ

твої очі моя найсолодша кава

і я не буду ворожити в кінці

вип'ю чашечку

виправлю поставу

і піду життям

не змінюючись у лиці

як курці

узалежнені від ковтка никотину

узалежнена я від погляду твого

і я скажу більше того:

вчора я крізь дощ бачила його

озирнулася

а там, у дощі нема його, милого мого

і я залишилися в ту мить німа

не стала тебе кликати

а й правда чого?

бо ти не озвався б, як не клич, на мої слова

серед сотен облич

знов твоє, і знов

як кадр у німому кіно

яке знято десь так давно

що не можеш ніяк повірити ти

що у твоїй душі саме мої сліди

сліди залишені на воді калюж

литовці кажуть: на щастя вуж

маленька змійка, але не з емблеми аптек

вона повзе собі тихо поміж смерек

не бійся

вона не отруйна, не вб'є

за вікном кав'ярні пані каву п'є

п'є і личить парасольки за вікном

але добре відомо їм обом:

не знайти їй серед них ту саму одну

її власник вже давно пішов на війну