ДОЩ-РОЗБИШАКА

Літній Дощик накрапає, й все довкола оживає.

Приб’є спеку та задуху, в хату біжимо щодуху!

Згасить Дощ пухку пилюку, перетворить все в багнюку,

Вмиє яблука в садочку, наллє воду в пусту бочку.

Пополоще трави в лузі, вмиє дині голопузі,

Гарбузи та кабачки, ще й горохові стручки.

Дощ старається, як вміє, і ніяк не зрозуміє,

Чом на нього всі чекають, а як прийде, то втікають?

Мочить стріху кострубату, хоче, щоб пустили в хату,

В вікна стукотить щодуху, а у хаті гарно й сухо!

Дощ страшенно розізлився, та із вітром поріднився,

Тріщить хата вся по швах, протікає в неї дах!

Капає вода зі стелі, стало мокро у оселі,

Бідкається вся родина. Ой! Лиха прийшла година!

Дощ, ще більше припустився, аж допоки не стомився,

Потім вчинок свій усвоїв, бо побачив, що накоїв!

Я, мабуть, перестарався! Наробив лиху біду!

Ну й дарма! Наступним разом, тихо я до Вас прийду!